Аварії на ЧАЕС - 30 років... - 23 Квітня 2016 - Носівська станція юних техніків

«О першій годині двадцять три хвилини сорок секунд начальник зміни блоку № 4 ЧАЕС Олександр Акімов наказав заглушити реактор після закінчення робіт, що проводяться перед зупинкою енергоблоку на запланований ремонт. Оператор реактора Леонід Топтунов зняв з кнопки АЗ ковпачок, який оберігає від випадкового помилкового натискання, і натиснув кнопку.

За цим сигналом 187 стрижнів СУЗ реактора почали рух вниз, в активну зону, для охолодження робочої зони реактора. На мнемотабло спалахнули лампочки підсвічування, і прийшли в рух стрілки покажчиків положення стрижнів. Олександр Акімов, стоячи впівоберта до пульта управління реактором, спостерігав це. Він побачив також, що «зайчики» індикаторів розбалансу атомного реактора метнулися вліво, як це і повинно бути, що означало зниження потужності реактора, повернувся до панелі безпеки, за якою спостерігав за проведенням експерименту.

Але далі сталося те, чого не могла передбачити і сама нестримна фантазія. Після невеликого зниження, потужність реактора раптом стала збільшуватися з дедалі більшою швидкістю. З'явилися аварійні сигнали. Л. Топтунов крикнув про аварійне збільшенні потужності. Але зробити що-небудь було не в його силах. Все, що він міг, зробив – утримував кнопку АЗ, щоб стрижні СУЗ продовжували занурюватися в зону для зниження потужності реактора. Ніяких інших засобів в його розпорядженні не було. Та й у всіх інших теж. О. Акімов різко викрикнув: «Глуши реактор!» Підскочив до пульта і знеструмив електромагнітні муфти приводів стрижнів СУЗ. Дія вірна, але марна. Адже логіка СУЗ, тобто всі її елементи логічних схем, спрацювали правильно, стрижні йшли в зону для зниження потужності…

Тепер ясно: після натискання кнопки АЗ інших вірних дій не було, засобів порятунку не було ... З коротким проміжком було два потужні вибухи. Стрижні АЗ припинили рух, не пройшовши і половини шляху. Йти їм було більше нікуди. О першій годині двадцять три хвилини сорок сім секунд реактор зруйнувався розгоном потужності на миттєвих нейтронах. Це крах, гранична катастрофа, яка може трапитися на енергетичному реакторі. Її не осмислювали, до неї не готувалися ... ».

Nota bene (на полях)
До сих пір ніхто так і не зміг до ладу відповісти на основне питання Чорнобильської катастрофи: чому в той раз потужність реактора після введення стержнів не впала, як це повинно бути, а, навпаки, непояснювано різко зросла? Є тільки різні припущення і безліч гіпотез. Проте, факт, що реактор РБМК-1000 має коефіцієнт позитивного паровиділення. Це означає, що якщо реактор йде в розгін, він стає некерованим, його енерговиділення збільшується до крайньої межі, тобто до руйнування. Про це знали. І хто дав команду будувати такий реактор під Києвом – питання...

Найбільш реальна версія розвитку вибухів – спочатку був потужний глухий удар, це був гідровибух, який обірвав всі трубопроводи реактора. Сталася внутрішня розгерметизація реактора. Там, в гелієво-аргоновій суміші знаходиться хімічно чистий графіт, але через некерованість реакцією, температура підвищилася до 600 градусів за Цельсієм. Графіт при такій температурі в замкнутому просторі запалав (його там багато), а цирконій з якого виготовлені ТВЕЛи при високій температурі інтенсивно виділяє водень. Утворилася воднево-повітряна суміш, яка і вибухнула (це був другий – основний вибух), який зруйнував реактор всередині і зовні, з утворенням великої маси різних радіоактивних уламків, пилу і їх розльотом на великі площі…

За матеріалами: http://uarl.com.ua

P.S. У ці скорботні дні від колишнього четвертого реактору ЧАЕС група чернігівських і славутичських радіоаматорів будуть працювати спеціальним кличним знаком EN5R, аби ще раз нагадати світові про планетарну технологічну катастрофу 30 років тому. Юні оператори нашої СЮТ вже готові підтримати цей меморіальний захід.