Українська мова – відрижка?
авт. В. Кияниця
Саме відрижкою назвав «львівсько-галицький діалект» нардеп Колєсніченко на останньому телешоу Савіка Шустера. На його думку цей діалект засмічує українську мову.
Я не знаю які саме слова цей нардеп відніс до «сміття», але не важко здогадатися, що це катедра, плян, соціялізм, етер, слухавка, фабрикати, лямпа, спеціяльні видгуки, а також, певне, й рішучости, настирности, промисловости тощо.
Мені неодноразово доводилось чути від, здавалось би, цілком освічених людей, з числа моїх знайомих і колег, щось на кшталт: «І що вони ото по каналу СТБ мелють? Де вони тих «слухавок» і «катедр з етером» понабирались? Від подібних «обурень» мені завжди якось перехоплювало дух. Намагався знайти прості і зрозумілі пояснення. Хтось погоджувався, хтось – ні… Але що тут вдієш, коли навіть ті, кому зараз «далеко за 60» народилися в кінці 30-х, чи на початку 40-х років. Відтак все їх свідоме життя, навчання, освіта і трудовий шлях відбулися у часи зросійщення нашої мови, особливо технічної.
Так де ж взялися ті «слухавки» і «катедри»? Чи й насправді їх націоналісти у Львові і Канаді придумали для засмічення нашої солов’їної? Виявляється «таки, ні», як кажуть в Одесі. Аргументи? Будь ласка:
Ще років 30 тому житомирський радіоаматор Микола Порфенюк подарував мені, як людині, яка виношувала тоді план створення українського радіоаматорського журналу, два номери україномовного журналу «Радіо». Виявляється існував такий в Україні! Видавався цей «орган всеукраїнської радіоуправи» наприкінці 20-х початку 30-х років у Харкові, тодішній столиці України, з періодичністю два числа на місяць. Кожний випуск мав 40 сторінок з повноколірною обкладинкою. Наклад журналу коливався в межах від 7 до 20 тисяч.
Я не буду багато розповідати, я лиш запрошую прочитати проскановані мною першу сторінку грудневого числа українського «Радіо» за 1930 рік і рекламну обкладинку з цього ж числа журналу. Вважаю буде цілком досить, щоб пересвідчитись, що слова, які сьогодні блюзнірські названі сміттям були у мові наших прадідів і дідів! Це вже у більш пізні роки нам втокмачили, що акумулятори заряджаються, а не наснажуються, що «на котушку намотують провід», а не «на шпулю навивають дріт» і т.д. і т.п.
І ще прошу скептиків узяти до уваги, що журнал цей видавався не у Львові чи Канаді, а в Харкові. Звідки нині Добкін з Кернесом «втирають» усій Україні, що там виключно «рускоязичниє украінци». Та й судячи з прізвищ складу редколегії журналу, їх дуже важко віднести до українських націоналістів. Судіть самі: Ом. Балицький, В.Д. Богданов, М.І. Богуславчик, Й.Я. Ганс, А.Я. Затуловський, В.Є. Іванов, проф. Я.Я. Полфьоров, К.М. Синьков, проф. А.Х. Хінкулов.
Отже слова узагальнено названі «відрижкою» таки були в офіційній українській мові. Були ще до народження на цей світ Колєсніченка і Ківалова. І продовжують існувати у мові закордонних українців, які за тисячі й тисячі кілометрів від промосковських запроданців ретельно оберігають мову своїх пращурів.
А сьогодні стало сумно. Ті депутати, які вже практично бездоганно освоїли українську, знову перейшли на общєпонятний. Навіть чарівна ведуча новин на СТБ, яка так вміло декілька років вживала не менш чарівний «галицько-львівський діалект» (тепер ми насправді знаємо, що зовсім не діалект) знову стала вживати замість «прямий етер» вже призабутий «прямий ефір». Закон ще й не підписаний, а вже почалось…
|
