Педконференція в Носівці - 31 Серпня 2013 - Носівська станція юних техніків

30 серпня 2013 року, наступного дня після обласної педконференції у Прилуках, відбулась наша районна конференція педагогічних працівників. На думку делегатів обласної, початок нашої був більш урочистим із виконанням Гімну України. Затим були вшановані ті, хто влився у сім’ю педагогів району і поіменовані ті, хто відійшли у вічність.

Також перед початком офіційної частини до делегатів конференції звернулися молодші школярики із першої міської ЗОШ, які у віршованій, дотепній формі висловили свої дитячі й не зовсім побажання. Та ще й підкріпили їх мультимедійними засобами, викликавши у присутніх не тільки посмішки, а й щирий сміх… Проте пожвавлення було не довгим і конференція приступила до роботи.

Почесну президію зайняли голова райдержадміністрації А.Г. Красносільський, голова райради М.В. Васюк, начальник відділу освіти РДА Н.П. Баришовець, голова районної профспілкової організації Є.Г. Бондарчук та міський голова І.І. Пугач. Обласне управління освіти і науки цього року представляв Олександр Петрович Мокрогуз - доцент кафедри суспільних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського.

Доповідь виголосила начальник відділу освіти РДА Наталія Петрівна Баришовець, яка, зокрема, відзначила добру роботу позашкільних закладів району, котрі займають чолові позиції в області (за умови отримання файлу, текст її виступу буде на нашому сайті). За нею слово мала директор Носівської ЗОШ №1 Світлана Едуардівна Дубовик. Потім виступили методисти відділу освіти Раїса Степанівна Білозьорова та Ольга Віталіївна Гузь.

У виступі О.П. Мокрогуза педагоги носівщини почули багато свіжих думок щодо процесів, які відбуваються в освіті і позицію обласного управління. Він дав відповіді на деякі питання, які звучали у виступах, зокрема і на інформацію директора нашої СЮТ щодо незгоди із рішенням журі обласного етапу Всеукраїнського конкурсу Web-сайтів позашкільних закладів.

Конкретним і діловим було звернення до присутніх голови нашої РДА А.Г. Красносільського. Зокрема Анатолій Григорович пообіцяв і надалі робити все можливе для насичення навчальних закладів району комп’ютерною технікою, мультимедійними засобами, остаточно закрити питання із підключенням Інтернету. Повідомив виступаючий і про термін відкриття міської школи №5 – 2014 рік. Заспокоїв багатьох керівників сільських шкіл щодо перспектив нав’язуваних біотуалетів – туалети будуть теплими, внутрішніми, стаціонарними. Як, врешті, і має бути. Пообіцяв Анатолій Григорович впритул зайнятися і проблемами нашої СЮТ: і коштами на комп’ютери, і коштами на ремонт. По завершенню свого виступу, він нагородив кращих освітян грамотами РДА.

І хочеться у ці хвилини вкласти настільки багато, і хочеться, нарешті, бути почутим і всерйоз сприйнятим присутнім керівництвом задля дієвості виступу – бо це ж реальна і поодинока нагода бути почутим. Багато хочеться, як і врешті, всім, хто тут виступав. Так вже повелося в освіті і «за комуністів» і нині – всі просять. При цьому ще ж показуючи, що ми, мовляв, стараємось, намагаємось, досягаємо – не дивлячись ні на що…

Як ось і нам: крім зарплати і оплати енергоносіїв ні на що коштів не виділяють роками, десятиліттями – а ми існуємо! І це вже стало на стільки звичним, що певне, якби сталось якось по інакшому, то був би шок, як мінімум. Проте, не стається. Це теж традиція. Погана. Вимушена, проте, традиція. Вона міцніша за зміну президентів і урядів, кольорів правлячих партій…

Тож як би ми не іронізували, проте в СЮТ і до сьогодні від держави не було виділеного жодного комп’ютера. Все що маємо (тут говорили за чотири ПК – вже п’ять – недавно за власні 750 гривень привіз з Прилук) і інші я купив за власні кошти, та дещо добрі люди дали покористуватися. В школах таке є? При цьому Міносвіти вже вкотре розробляє вводить і домагається виконання інструкцій з діловодства в позашкільних закладах, де вже й не натякається, що діловодство може бути «від руки», чи на друкарській машинці. Чи пройшли б ми державну атестацію, коли б подали атестаційні документи написані від руки? А ми у цей трирічний період поки я не був на цій трибуні її пройшли, отримавши право на свою діяльність до 22 року. Не без казусів. Бо коли склали атестаційні документи і все підрахували, то виявилось, що наша СЮТ претендує на атестацію з «відзнакою» - на той час, принаймні.

Хоч нам і радили «не висуватись», але ж не будемо ми самі собі там де займалися перші місця ставити другі, де проводились масові заходи, писати, що їх не було. Так і подали до Чернігова, На «відзнаку». Та й колективу ж якась заслужена шана. Але не тут то було. Терміново приїхала представник облуправління освіти, як потім з’ясувалося, з завданням не допустити «відзнаки». Однак, коли ретельна «переперевірка» підтвердила заявлене нами, було застосовано безвідмовну зброю: нетипове приміщення, недостатнє поновлення матеріальної бази, відсутність комп’ютерного класу… - тобто все те, що від нас не залежить. Наостанок Віра Костянтинівна немало нас здивувала, що в атестацію маємо зараховувати ті класи що в нас в СЮТ, а не ті у яких фактично навчається наш контингент по району. І це пізніше виявилось невірним – було роз’яснення міносвіти. Проте прикол виявився в тому, що навіть коли за все те поставити нулі, то залишку балів все рівно було би достатньо на «відзнаку». Так нові бали просто продиктували з Чернігова, щоб було як у всіх, без «відзнаки». Це так детально, бо це перша нагода публічно пояснити що відбулось, а то я й сам різні трактування чув.

І от знаєте що «дістало». Навіть не те, що перед атестацією за свої власні кошти встановив опалення, металеві ворота, хвіртку, зробили ремонт і ще багато різного чого, а те що здобутки перетворені у недолік, принижено роботу колективу і за наслідками атестації нікого не відзначено і, головне, що це держава виставила оцінку нашому власникові. А поплатився колектив. З іншого боку, вийшло, що не роботу СЮТ оцінювали, а невоодушевлену будівлю. Якось не так відбувається атестація. Атестувати треба або колектив, або приміщення з матеріальною базою. А змішування призводить до того, що які б не були здобутки у колективу, але із-за факторів від нього незалежних він ніколи не може розраховувати на «відзнаку». А з іншого боку – в палацах і типових приміщеннях колективи приречені на «відзнаку». Щось тут не так.

Ще у своєму виступі хотілось би оприлюднити, що ми дійсно і цього року маємо високі здобутки. Про частину яких, особливо, що у цьому році ми здобули шість найвищих сходинок в Україні вже сказано. Такого давно не було. На обласному рівні маємо ще більше, що природно. Тут було не відзначено великого ентузіаста технічної творчості Сергія Костянтиновича Юрченка, який цього року дав відразу трьох переможців, а двох дав Олександр Михайлович Кащенко, одну переможницю Ольга Матвіївна Минко. Про Богдана Пижа тут у доповіді згадали, але не було підкреслено, що його перше місце на очному всеукраїнському конкурсі у Тернополі стало результатом саме шестирічної позашкільної, позапрограмної підготовки у гуртку нашої СЮТ, яким керує Алла Анатоліївна Утва. Треба ж рекламувати гурткову роботу!

А тепер про один із здобутків хочеться сказати трохи більше, ніж його назвати. До оголошеного Всеукраїнського конкурсу сайтів позашкільних закладів ми створили сайт «Носівська СЮТ». Старалися, наповнили ілюстраціями, інформацією, авторськими розробками. І сайт наш став популярним у світовій павутині ще до того як був поданий на обласний етап цього конкурсу. Хто трохи розуміється, то погодиться, що за півтора роки набрати майже 60 тисяч відвідувачів з 55 країн світу, які зробили понад 150 тисяч переглядів наших майже 200 ілюстрованих, у переважній більшості авторських сторінок – це досягнення гідне України. Впевнитися може кожний: прямо з нашого сайту стоять інтерактивні посилання на сайти всіх споріднених закладів України.

Але в результаті унікально незрозумілого підходу до суддівства сайтів на обласному етапі, нам дали лиш друге місце і Чернігівську область на Всеукраїнському етапі представлятиме ймовірно інший сайт. Яку хвилю обурення це рішення викликало у прихильників нашого сайту! Відгукнулися люди з Києва, Одеси, Москви… Ми і не чекали такої підтримки і стільки добрих слів про корисність нашого сайту і його популярність.

Колеги, я закликаю, заходьте на наш сайт, дивіться, оцінюйте. Ну хоч із цікавості, щоб пересвідчитись про що мова. Бо чужі люди «пасуться» на нашому сайті, крадуть ідеї, а приміром те, що цього року ми за участь у наших районних масових заходах нагородили 80 учнів, те подивилися лиш декілька наших шкіл. Взагалі, на сайті є всі положення, всі підсумки із результатами кожної дитини до останнього місця і багато, багато ще чого – ні дзвонять по телефону. То реально Інтернет у школах є? Чи то тільки по звітах? Наголошую, наш сайт на стільки популярний в павутині, що всі на сьогодні відомі світові пошукові системи незмінно індексують його на перших місцях, навіть якщо набрати всього три літери "СЮТ", без уточнення, що носівська... Як цього чернігівські судді не побачили? Це мають які бути чудернацькі критерії оцінювання, щоб так викривити очевидне? Мовляв, нема форуму. Та секундна справа! Але кому потрібен пустий форум, як це в переможців? Завдання сайту – це максимальна популяризація закладу серед жителів міста, області, України, світу. Ми це робимо краще за інших і в цьому наша очевидна правда.

Регламент збігає. А ще ж хотілося й за інші позашкільні заклади! І розповісти про мою особисту зустріч з Михайлом Чечетовим – на сайті є детально. Про оголошений Президентом рік дитячої творчості і в що він на місцях виливається для позашкільників практично. Про необхідність нарощувати охоплення дітей гуртковою роботою на фоні відсутності будь якої матеріально-фінансової підтримки. Про те, що наша СЮТ з обваленою стіною цього року прийматиме обласний семінар керівників споріднених закладів – ділитимемось досвідом. І які б не були переконливі наші успіхи в навчально-виховній роботі, досягнення, а стіна обвалена. І вже не той ефект, бо наче ми в тому винуваті. А ще про пропозиції нам замість ремонту цегляного обкладення (бо нема коштів), переселитися до інших приміщень – немов переселення те буде дешевшим за ремонт.

Чи розповісти про сучасне електроопалення, яке впродовж семи років зарекомендувало себе як з найкращого боку і дало можливість нормального функціонування закладу, величезну економію коштів на посадах кочегарів і спалених кубометрах, а тепер може не вкластися в чудернацькі ліміти винайдені обласними енергомагнатами – то взагалі б окрема тема. Наче ті магнати не в нашій державі живуть… Про дивовижні лобіювання класів IKT, мультимедійних засобів, програмного забезпечення, вікон, безглуздих євроремонтів, що вимиває навіть ті кошти, котрі могли б піти на наші насущні проблеми. Та й взагалі, коли ми в освіті і навколо неї почнемо жити розумом і чути одне одного? З одного боку долання вічних безвідповідальних експериментів, а з іншого – невблаганно старіюча матеріальна база. І все одним днем. Так майбутнє не будують. Дякую за увагу.