Отже не відбулось. Перед відпусткою на канікули, тобто 5 липня 2012 року, нарешті був внесений у повістку дня довгожданий усіма позашкільниками документ "Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо фінансування позашкільних навчальних закладів та загальноосвітніх спеціалізованих шкіл-інтернатів)". Його ініціатором була депутатка Катерина Самойлик, яка зареєструвала цей законопроект у Верховній раді ще 31 січня.

Зрозуміло, що цей законопроект не був нагальним ні для бюджетного комітету ВР, ні для комітету з питань науки і освіти. Отож гуляв би він коридорами, чи лежав би без руху ще невідомо скільки, коли б не початок передвиборчих піарів. Відтак, 5 липня він вигулькнув у повістці дня разом з проектом постанови ВР про його відхилення, який представив депутат Баранов В.О.

Після нежвавого обговорення «за скороченою процедурою» цей, як повітря потрібний позашкільникам документ повернуто на доопрацювання ініціатору внесення. Ось як голосували народні обранці: За-55 Проти-0, Утрим.-0, Не гол.-212. Всього-267. А тут хто як голосував. Робіть колеги висновки.

Дивно, що постанову по законопроекту представляв тільки голова бюджетного комітету ВР. І в просуванні документу по ВР також фігурує тільки цей комітет, який і дав висновок про відхилення законопроекту К. Самойлик. А де був комітет ВР з питань науки і освіти? Адже саме він мав розтлумачити фінансистам суть законопроекту!

Отже, за інформацією на сайті ВР, законопроект знову готується на повторне перше читання. Але ж закінчується каденція ВР. Як на мене, то депутати відмахнулись від того, що позашкільні заклади фінансуються з місцевих бюджетів. У той час, як всі інші загальноосвітні заклади – з державного. Явно нерівні умови для проведення своєї діяльності з виконання освітянських законів і власних статутів, на що, до слова, нема жодних коригуючих підходів при здійсненні перевірок, державній атестації позашкільних закладів, виконанні розпоряджень місцевих органів. На місцях всі дивляться на нас тими ж очима що й на загальноосвітні школи, мало цікавлячись суттєвою різницею у способах фінансування.

Тільки невеличка група спеціалістів, як правило, на рівні обласних управлінь усвідомлюють безглуздий стан, який склався з фінансуванням позашкільних закладів. Але їх надто мало, щоб до них прислухались. «Безглуздий», тому, що ПЗ у кожному регіоні складають дуже невеликий відсоток від кількості ЗОШ і їх повернення в «лоно шкіл» не здатне внести жодних фінансових потрясінь для того, чи іншого регіону. Як не вистачало коштів, так і не вистачатиме. Як було «недофінансування», то так і буде. Але буде відновлено позицію ПЗ в ієрархії фінансування освіти в Україні.

Не хочу сказати зле на когось із конкретно працюючих в царині підготовки проектів і пропозицій щодо фінансових рішень (мінфін, комітет ВР). Але, як особа, яка в минулому певний час була свідком різних варіантів кабінетної метушні клерків при владі, можу припустити, що позашкільні заклади випали з державного бюджету або внаслідок недостатньої кваліфікації конкретного «спеца», або для вирішення якоїсь тимчасової задачі (наприклад, зведення бюджету) з наміром все поновити трохи пізніше. Але потім щось сталось, чи когось звільнили і тимчасове стало постулатом, якого вже ніхто не піддає сумніву. Прикро.

P.S. Позашкільники, керівники ПЗ, не будьте пасивними у вирішенні піднятого питання. Пишіть депутатам на E-mail, особисто (навіть якщо надії мало), просіть у Чечетова, пишіть до МОНу. Але все має вирішитись до закінчення каденції. І не купляйтесь на обіцянки посприяти у майбутньому скликанні. Нинішні теж обіцяли. А бачите як виконують.