Проблеми технічної творчості в Україні
В. Кияниця, директор Носівської СЮТ
Чернігівської області
Шановні працівники позашкільних навчальних закладів технічного профілю!
Пропонуючи дослідження п.п. В. Присяжнюка та Ю. Коломійця про проблеми у розвитку технічної творчості в Україні, запрошую всіх Вас до його обговорення. Тим більш, що мої особисті зустрічі з організаторами технічної творчості з різних регіонів України незаперечно підтверджують правильність висновків авторів щодо фактичного стану справ. А стан цей не виник внаслідок якогось непродуманого чи помилкового рішення – він складався з сотень об’єктивних чинників рік за роком. Звичайно ж на фоні суспільно-політичних і економічних змін в Україні.
Фінансування позашкільних закладів за залишковим принципом таки дало «результат» про який попереджали фахівці. Внаслідок практично повної відсутності матеріального забезпечення гуртків відповідними матеріалами, технічна творчість наших вихованців все більше «розчиняється» в інших видах творчості, нерідко мало пов’язаних з технікою, що може призвести у недалекому майбутньому до злиття наших самобутніх науково-технічних центрів і станцій юних техніків з будинками творчості.
З різних причин наші позашкільні технічні заклади поступово залишили досвідчені керівники істинно технічних гуртків з числа чоловіків, які були представниками військово-технічних видів спорту, конструкторських бюро і лабораторій, чи просто керівники гуртків-самородки з досвідчених слюсарів, токарів, зварювальників колишніх шефських підприємств. Причин безліч, а результат один: ми переважно втратили золоті кадри із золотими руками навколо яких гуртувалася дітвора за внутрішнім покликом до копирсання у двигунах, приймачах чи засобах автоматики.
Тепер ми маємо кадри які, на противагу керівникам гуртків-чоловікам, уміють на тільки згуртовувати дітей, але чудово пишуть плани і звіти, регулярно відвідують курси підвищення кваліфікації, «скачують» і пишуть методичні розробки вечорів, свят і вікторин, періодично атестуються «на відповідність», проте володіють вміннями роботи переважно з природними матеріалами, ножицями, нитками, клеєм і ПК (за наявності)… Інші до нас просто не йдуть працювати. І теж не безпричинно.
Повноцінна ж технічна творчість вимагає від керівників гуртків вміння конструювати і майструвати з деревом і металами, виточувати, зварювати і паяти, фарбувати і полірувати. При всій повазі до наших керівників гуртків з числа жінок – багато чого з названих якостей керівника технічного гуртка їм просто не під силу. Та й… неприродно, як для жінок. Чому так сталося, що "технарі" від Бога пішли від нас? Отже, читаємо, осмислюємо і обговорюємо
Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов
Присяжнюк В.П., Коломієць Ю.В.
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»
Дидактичний аналіз проблем розвитку технічної творчості учнів
Ринкова економіка змушує до перегляду змісту, форм і методів науково-технічної творчості. При розгляді системи навчання та виховання, що склалася у сільських загальноосвітніх середніх школах, з позицій даного дослідження, виявлена недооцінка технічної творчості учнів як дієвого фактора навчання і виховання учнівської молоді - майбутніх спеціалістів. В окремих випадках має місце спроба звести все різноманіття видів творчої діяльності лише до технічної творчості учнів, яка, в свою чергу, часто зводиться до репродуктивної діяльності (виготовлення моделей за зразком, копій відомих приладів та пристроїв). Така робота, безумовно, формує загальнотрудові вміння та навички, виховує працьовитість, інтерес до техніки. Однак компонентів творчості в ній явно недостатньо, якщо говорити про творчість майбутнього спеціаліста. Створення і функціонування ефективних форм технічної творчості учнів пов’язане з цілим рядом проблем, які можна розділити на п’ять груп.
До першої групи віднесено проблеми організаційно методичного характеру:
– нині технічна творчість учнів не знайшла належного місця в системі навчально-виховного процесу;
– технічна творчість учнів часто не підпорядкована конкретним завданням комплексної підготовки учнівської молоді і носить абстрактний характер, не визначена її цільова функція в загальній системі виховання, зміст роботи;
– відсутні методичні рекомендації щодо технічної творчості учнів, що відображають специфіку і особливості її організації в нових соціально-економічних умовах;
– відсутні науково обґрунтовані програми методичної підготовки до творчої діяльності учнів;
– недостатньо використовуються соціально-економічні можливості технічної творчості учнів;
– не обґрунтована система психолого-педагогічної підготовки вчителів до керівництва технічною творчістю учнів;
– немає необхідної кількості сучасної літератури для практичного використання в організації технічної творчості учнів.
До другої групи належать технічні проблеми:
– відсутня матеріально-технічна база для виконання комплексу творчих робіт на належному технічному, технологічному, естетичному і організаційному рівнях;
– не розв’язані питання централізованого забезпечення сільських загальноосвітніх середніх шкіл матеріалами, комплектуючими виробами, інструментами, обладнанням для технічної творчості учнів.
До третьої групи віднесено фінансові проблеми:
– не передбачено фінансування на потреби технічної творчості учнів по лінії Міністерства освіти і науки України;
– в умовах становлення ринкової економіки практично зникла допомога базових підприємств матеріалами та комплектуючими виробами.
Четверта група проблем - правові:
– не розроблено положення про конструкторську, дослідну і творчу роботу у сільських загальноосвітніх середніх школах в умовах ринкової економіки, а також положення про базове підприємство;
– не передбачені пільги для абітурієнтів вищих закладів освіти, які брали активну участь у технічній творчості.
До п’ятої групи проблем належать суб’єктивні фактори:
– бракує вчителів, які бажають в умовах економічної скрути вести технічні гуртки, очолити експериментально-конструкторські бюро;
– відсутній досвід організації технічної творчості учнів в умовах ринкової економіки;
– участь вчителів в експериментально-конструкторській роботі, в керівництві гуртками технічної творчості не є в даний час обов’язковим компонентом їхньої професійної діяльності.
Для вирішення зазначених проблем потрібно, насамперед, розглянути деякі принципові питання організації позаурочної роботи з технічної творчості учнів. До таких належать питання про принципи, форми та види позаурочної діяльності, а також критерії вибору організаційних форм її проведення.
При домінуючому значенні трьох провідних складових - виховної, навчальної і профорієнтаційної роботи - технічна творчість учнів буде, на наш погляд, все більше набувати суспільно корисний напрям, стаючи на вищих своїх рівнях різновидністю продуктивної праці, яка відтворюється у раціоналізаторській і винахідницькій діяльності. Одним з найважливіших критеріїв її оцінки повинен стати конкретний внесок юних техніків у корисні суспільству справи.
Від Адміна:
Пишіть коментарі, пропозиції, свої роздуми. Якщо текст буде великий – відправляйте на нашу електронну пошту – ми його розмістимо. Об’єднуймося!
Шановні керівники науково-технічних гуртків і організатори технічної творчості учнівської молоді!
За відсутності матеріально-технічного забезпечення наш сектор творчості виявився найбільш вразливим (при всій повазі до інших художньо-естетичних, спортивних, хореографічних і т.п.), позаяк саме технічна творчість вимагає найбільших матеріальних ресурсів для її діяльності. Ресурсів, які керівники гуртків власними силами, без допомоги держави, не в змозі ні підтримувати, ні, тим більше, поповнювати.
Ми по доброму заздримо умовам роботи інших наших колег, за яких, скажімо, багатоденну роботу гуртка можна забезпечити одним м’ячем, чи декількома шаховими дошками, або наявністю баяна… В технічних гуртках поповнення ресурсів для діяльності мають бути щоденними. Інакше – щойно набрані гуртки розпадаються, а їх керівники звільняються, або сидять на «пороховій бочці» незадовільного відвідування, «підставляючись» усім перевіряючим…
Колеги! Надсилайте тексти і нотатки ваших виступів у різних аудиторіях і в ЗМІ – ніщо не має пропасти. Складемо все до купи! Ми зберемо узагальнену картину нашого існування і виживання за нинішніх умов. А хтось мо’ й досвідом поділиться? За наявності цікавих матеріалів доповнимо цю тему відповідним форумом на якому зможуть висловитися всі, у тому числі і ті, хто не надто вміють писати довгі і «правильні» тексти. Мова – не проблема! Пишіть, висловлюйтесь і пропонуйте. Хто мовчить, того не чують…
ПЕРШИЙ ВІДГУК!
17.05.2012 15:09
Перспективи розвитку позашкільної освіти в контексті вдосконалення механізму її фінансування
Аналізуючи перспективи та проблеми розвитку позашкільної освіти вважаю, що однією з найважливіших є, напевно, фінансування цієї ланки освіти.
З прийняттям Бюджетного кодексу України позашкільні навчальні заклади почали отримувати фінансування, перекладене на місцеві бюджети. Це призвело до того, що позашкільну освіту було віднесено до другорядної, соціально не захищеної сфери. Розподіл видатків здійснюють органи місцевого самоврядування самостійно з огляду на обсяги доходів, відтак систему позашкільної освіти фінансують за залишковим принципом, що ставить під загрозу саме існування позашкільних навчальних закладів.
Для збереження та вдосконалення системи позашкільної освіти, підвищення її освітньо-виховного потенціалу розроблено Державну, обласні, районні цільові програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року. Безперечно, для успішної реалізації цих програм , особливо районних, потрібні відповідні фінансові ресурси, так, як весь тягар фінансових витрат знову лягає на місцевий бюджет. А це можна забезпечити лише за умов запровадження нових механізмів фінансування системи позашкільної освіти.
З метою забезпечення стабільності функціонування позашкільних навчальних закладів, а саме, розвитку їх навчальної, матеріально-технічної бази та створення умов для надання якісної позашкільної освіти необхідні корінні зміни законодавства в частині фінансування.
М.Ф. Коршун, директор Щорської районної станції юних техніків, Чернігівської області
| 
