З районної педконференції. Кому це заважало?

Цьогорічна традиційна серпнева конференція педагогічних працівників Носівського району відбулася у залі районної гімназії. На ній виступив директор нашої СЮТ В.В. Кияниця. З технічних причин, сталася затримка з публікацією цієї інформації на нашому сайті. Хоч проблеми, підняті Василем Васильовичем у своєму виступі, не втратили актуальності і можуть бути дороговказом щодо переорієнтації роботи навчальних закладів на підвищення ролі трудового та військово-патріотичного виховання молоді у відповідності до вимог часу. Отже, подаємо виклад виступу:

Шановні колеги, з вашого дозволу, я виступлю як директор СЮТ і як депутат міськради.

Певне, почну з того, що колишній міністр освіти Дмитро Табачник щомісяця вимивав десять мільйонів доларів з освіти особисто президенту-втікачу Віктору Януковичу. Про це щойно повідомив народний депутат Леонід Ємець. Він зазначив: "Янукович тримав Табачника на посаді міністра освіти лише тому, що той знав, як діставати 10 млн. доларів на місяць з освіти. З оточення Януковича ніхто не знав навіщо та освіта потрібна і як на ній заробляти. Тому Табачник і залишався на своїй посаді, попри те, що не був членом так званої сім'ї", – зазначив нардеп, якого цитує Еспресо.TV.

Ще Ємець додав, що 20 років Українська держава за часи трьох президентів готувала професійних корупціонерів і клептократів. І ці чиновники добре знали, як заробити грошей собі і передати частину вищому керівництву. Невже так триватиме і далі?

Коли мені запропонували виступити на цій конференції, то ще попросили поділитися моїми думками щодо військово-патріотичної роботи, доступної для втілення у позашкільних закладах.

Насамперед, слід бути свідомими, що така робота не може бути як гурток, наприклад. Ми не можемо сказати: "Приходьте дітки до військово-патріотичного гуртка". Таке хіба що на папері можна розписати. Насправді ж, така робота є реальною на базі гуртків, пов’язаних з військовою тематикою, з військовою спеціальністю, військовим напрямком діяльності.

Звичайно, що до теми технічні гуртки ближче за інші. І, насамперед, це авто, авіа, судно, ракетомодельні гуртки, а також гуртки радіоелектроніки та радіоспорту. Ці види діяльності дітей в гуртках впливають на їх свідомість, що виливається у виборі військових професій. Особливо нічим тут хвалитися. По школам база для роботи таких гуртків знищена, кадри втрачені. Чому?

Країна агресор, виношуючи щодо України загарбницькі плани, через своїх агентів, розвалювала нашу армію. На жаль, вона валила не тільки армію (просто це зараз на слуху). Вони вихолостили оборонну роботу навіть з колишнього ДТСААФ. І шкільні майстерні обмежували, а потім фактично позачиняли, теж не друзі України. У результаті на сьогодні у школах втрачено осередки, у яких не тільки проводилися уроки праці, а й кипіла гурткова робота. Саме тих спрямувань, які я перед цим назвав. До чого ми дійшли? Хлопці-старшокласники, замість опанування політехніки, вишивають хрестиком і гладдю. Хіба ЦЕ їх жде в армії, де вони опиняться після школи?

Хто тут із старшого покоління? Згадайте школи, у яких ви навчалися. Шкільна майстерня – це була школа у школі. Там завжди біля вчителя вертілися діти. Щось ремонтували, щось виготовляли. Хлопчаки вчилися чоловічим навичкам. У моїй сьомій школі у Петра Євгеновича Репети у майстерні, що ми тільки не виготовляли! І обов’язково, транспортні засоби, літаючі моделі, опановували радіотехніку… І стріляти вчилися. У майстерні була дрібнокаліберна гвинтівка. Без ніяких дозволів (та бюрократія з’явилася пізніше), вчитель-фронтовик, снайпер, до речі, виводив нас восьмикласників у канаву біля школи і вчив стріляти по мішені. І повірте, та невимушена наука від справжнього дорослого мужчини робила нас, перед дівчатами, вчителями і батьками маленькими мужчинами. І як правильно стріляти я навчився саме тоді, від вчителя. Потім і в армії мені це згодилося. І непогано вмію стріляти ще й до тепер.

Так, чи трохи інакше, було у кожній школі. А що вже ремонти шкільні, то – святе. Кінець травня і дві неділі треба відпрацювати на ремонті школи. Табель не віддадуть. Кому це заважало? Тепер же, доки діти у, так званому, пришкільному оздоровчому таборі, ремонти роблять батьки з класними керівниками. Зрозуміло, що це не головна втрата, внаслідок закриття майстерень. Головна, це пропала база для навчання життю і база для гурткової роботи, тісно пов’язаної з військово-патріотичною підготовкою, з чоловічим духом у школі.

Від авіамоделістів-волонтерів маю інформацію, що наші воїни на Сході не вміли користуватися безпілотниками. У результаті, втрачають багато дороговартісних дронів. Наші молоді воїни, при всій хоробрості, не вміють грамотно розгортати засоби зв’язку. Нормальний зв’язківець-радист – на вагу золота! Виручають старші. А вся молодь чудово володіють айфонами і планшетами. Однак там це не тільки не потрібно, а й шкідливо.

Звичайно, діяльність шкільних майстерень треба було забезпечувати. Тоді звідки щомісяця 300 мільйонів гривень для Януковича брати? От і позакривали. Можливо, хтось із директорів, навіть, перехрестився. Адже відпала така морока. Проте це неправильним виявилося – втрачена галузь. І СЮТ стало набагато скрутніше з кадрами, з базами для філій. А, особливо, з проведенням військово-патріотичної роботи. Це так само, як би для спортивної школи, стала ліквідація уроків фізкультури у школах разом з учителями. На кого б вона спиралася?

І коли б не війна, то й зараз би навряд чи хто про це говорив. Війна багато чого висвітлила. Але, зверніть увагу, як відновлено Українську армію! Так само треба відновити все, що пов’язано з вихованням військового патріотизму у наших дітей. Ми маємо, ми зобов’язані відновити все. У тому числі і повернути чоловічий дух у наші школи. При всій повазі до жінок, уявіть собі, у 1972 році в Носівському районі з понад 30-ти директорів шкіл були тільки дві жінки! А сьогодні? Школи повністю перекладені на жіночі плечі. Це явне викривлення. Бо жінка-директор і роботу школи організовує по жіночому (колеги, ще раз приношу вибачення, але істина дорожча). Тим більше, я не критикую, я просто закликаю, щоб над цим думали – якщо є кому. І це тепер нелегко, бо як у школах майже нема чоловіків, то й кандидатур нема. Внаслідок багатьох чинників, але ланцюжок розірвався.

За нинішніх умов, позашкілля так і залишилося на місцевих бюджетах. Обдирають, як кому заманеться. У рамках 5-річної програми підтримки і розвитку позашкільної освіти у районі говорили про якісь використані на позашкілля 80 тисяч. Ми їх не бачили. Виявляється, що це були стипендії обдарованим діткам і переможцям олімпіад. А звітували, як за підтримку і розвиток позашкільних закладів.

Тепер бродять чутки про якесь закриття, злиття, скорочення. Це буде те, що з майстернями. Остаточно приб’ємо позашкільну роботу. Як шкільні майстерні свого часу. Адже зараз тільки гуртки й забезпечують вільний позаурочний час. Вчать і навчають корисному і потрібному у житті. Дітям на майбутнє потрібна не тільки математика, географія, чи іноземна.

Позаурочний і поза навчальний час у дітей завжди буде. Тому тільки дурні, або вороги можуть зазіхнути на можливість дітей відвідувати гуртки. Бо тоді у дітей залишиться вулиця із її  сумнівними принадами, або не контрольоване батьками домашнє «затворництво» з його теле-, чи комп’ютерною залежністю, чи багатогодинні сеанси навушниковової «звукотерапії». І наслідки цього будуть погані.

Правда на обласній педагогічній конференції начальник управління пан Конопацький Микола Анатолійович, не без гордості, повідомив, що в області всі позашкільні заклади збережені разом з мережею останніх років. Але це вже доведеться вирішувати громадам, на які рве наш район закон «Про децентралізацію». Проте, це окрема тема.

Зважаючи на спливаючий час, про результати роботи СЮТ, абсолютно фрагментарно. Почну, певне, з того, що СЮТ, крім безпосередньої організації і супроводу гурткової роботи,  проводить районні виставки виробів дітей з чотирьох напрямків, змагання, конкурси, фестивалі, навчальні семінари. Заслуговує відзначення, що районні заходи відбуваються на високому рівні з підбиттям повних підсумків, нагородженням переможців і висвітленням їх результатів на відомому і системно діючому сайті «Носівська СЮТ». Так, впродовж минулого навчального року,  69 дітей району були нагороджені грамотами і дипломами СЮТ. Це суттєва робота.

В обласних заходах юними техніками носівщини здобуто 12 нагород. В загальноукраїнських – 15. На всіляку увагу і підтримку заслуговує радіогурток Сергія Костянтиновича Юрченка. Саме під його керівництвом були розроблені і сконструйовані три електронні прилади для допомоги воїнам в АТО, які отримали призові місця на Всеукраїнських виставках.

Активно працює колективна радіостанція Носівської СЮТ, яка за підсумками року визнана кращою в області. Також і за всеукраїнським рейтингом вона посіла перше місце в Україні серед дитячих і молодіжних колективів і друге – серед дорослих. Багато спеціалізованих видань досягнуті нашою радіостанцією показники назвали унікальними.  Адже тільки за останній рік, змішаним дитячо-дорослим колективом, прийнято участь у 46-ти змаганнях різних рангів (від обласних, до світових) і здобуто понад 80 дипломів, медалей, кубків, свідоцтв і сертифікатів. Ці нагороди утворили вражаючу колекцію, яка оформлена у вигляді блогу в Інтернеті і яку може переглянути кожний бажаючий.

Такий стрімкий злет відродженого колективу не міг залишитися поза увагою Українського Державного центру  позашкільної освіти, звідки, до Носівки прибув відомий фахівець, чемпіон світу з радіоспорту в минулому, Юрій Михайлович Малиновський, методист УДЦПО. Після огляду на місці, зустрічі з операторами радіостанції, з керівництвом відділу освіти, Юрій Михайлович сказав: «В Україні на сьогодні понад 450 колективних радіостанцій. З них – близько 110-ти – молодіжних, при різних закладах. Носівка за рік перемогла їх усіх!». А ще Юрій Михайлович привіз до Носівки 12 дипломів за перемоги в усіх змаганнях, які впродовж року були проведені під егідою Міністерства освіти. Частина з цих нагород була передана до районної гімназії, де навчаються кращі оператори Аліна Буцан і Карина Косиченко і вже їм вручені.  Чим не взірець практичної військово-патріотичної роботи з дітьми, якщо прийняти до уваги роль звязківців в армії?

Дякую за увагу.