«Круглим столам» чернігівських радіоаматорів – 30 років!
В. Кияниця, UR5RU
Їх початки йдуть від середини 80-х минулого століття. Ідею заснування регулярного круглого столу радіоаматорів Чернігівщини я став втілювати з посади голови обласної федерації радіоспорту. Начебто й однодумці були. Проте… Це сьогодні суботній ранок очікується десятками шановних земляків-аматорів, які знають, що рівно о восьмій за київським часом на частоті 3,610 розпочнеться черговий круглий стіл. А тоді, у вісімдесяті, ці столи ніхто не очікував, обумовленої частоти не було, тож і не підходив ніхто й нікуди. Хоч спроби обласної колективки іноді були. Були спроби М. Маляренка, А. Даниленка, інших аматорів. Та не так то все просто, якщо вперше. Разово зібрати в етері аудиторію не просто, а регулярно, то й поготів. Адже, крім аматорства, є ще й реальне життя. На вихідні дні всі мають свої плани. І викреслювати суботній ранок, забирати його у сім’ї, будуть, хіба що тоді, коли буде впевненість, що так званий ведучий, чи його помічники, повідають про щось корисне, цікаве й потрібне. Щоб ті, хто відірвались від запланованих суботніх справ, не жалкували, що так зробили.
За взірець ведення столів я визначив спосіб Дмитра Лукича Троїцького (UB5NM, пізніше – U5NM), який був ведучим найпопулярнішого на той час круглого столу вінницьких радіоаматорів. До його столів незмінно записувались десятки радіоаматорів вінничини і прилеглих областей, а слухали їх – чи не вся Україна. Грамотність, ерудованість і незмінна інтелігентність «Лукича», врешті високий тембр його голосу, що виділявся на фоні завад, хороша дикція тримали біля приймачів щонедільних ранків сотні радіоаматорів. Стабільність його появи в етері була надійніша за число π . Чим не взірець?
Але ж конкурувати з Лукичем було марною справою. То неділя відпала відразу. Залишилась субота. Звичайно ж, ранок. І так щоб і не рано, і не пізно – бо, або будуть заважати далекі станції, або ж і свої не чутимуть. Отже, як і зараз, восьма ранку, правда тодішнього, московського часу. Частота була обрана в жарт – 3,62. Саме така ціна була на відомий у народі напій, по 0,5 «мікрофаради», який іноді брали в аматорські відрядження. Та й тепер беруть певне, вже й не приховуючи в етері ємність за «мікрофарадами». Часи міняються.
На перший стіл радіоаматорів Чернігівщини, який я зібрав у суботу 21 грудня 1985 року, підійшли UB5RDZ, UB5REG, UB5RBS, UB4RWA та RB5RA, за попередньою домовленістю по телефону (не мобільному, звичайно). Наступної суботи, 28 грудня, було вже 12 станцій. І так було декілька місяців. Кількість учасників зростала повільно. Хоч до кінця весни 1986 року в списку бувало по 3-4 десятки. Могли записуватися і більше. Але, «копіюючи» Лукича, я після проведення столу, робив перекличку, надаючи слово почергово усім, хто записався. Відтак ті, хто відчували, що будуть змушені у ході проведення столу відлучатися – не записувалися. Мені про це повідомляли багато разів, але я так і не вибрав час, щоб відмовитися від переклички. Бо, здавалося, що я буду тоді говорити в пустий етер.
Як мені тепер видається, столи які я проводив, були змістовні і цікаві. Цьому допомагала та обставина, що я часто бував у Києві на засіданнях бюро республіканської федерації радіоспорту, до якої згодом був обраний відповідальним секретарем. Тому практично вся інформація про результати змагань, присвоєння розрядів і звань, категорій, спеціальних кличних знаків йшла через мене. Зважаючи, що ще не було Інтернету, мобільного зв’язку, мої повідомлення часто були ексклюзивними, говорячи сучасною мовою. Тож і столи очікувалися аматорами багатьох областей, щоб почути з вуст, як кажуть, відповідальної особи, давно очікувану інформацію. У підборі інформації мені активно допомагали інші аматори, зокрема UB5RBB (Євген Явон, конструювання) та UB5RAE (Анатолій Герасименко, антени, узгоджуючі пристрої). Практично щоразу з обласними новинами «підключалась» колективка обласної РТШ UВ4RWA, начальником якої тоді був Володимир Авенірович Лебедєв.
Загалом же мороки з веденням столів було багато. І тому я, як певне ніхто, співчуваю тим, хто наразі займається цією справою. Приміром, надійшли до Києва з Донецька підсумки чергового заочного чемпіонату України з радіозв’язку на КХ. У списку понад 500 кличних знаків. Протокол в одному машинописному примірнику. Доступних ксероксів ще не було. То ж брав звичайний зошит і… вперед з авторучкою. Щоб коли в етері зачитаю підсумки по призерам, то міг повідомити результат участі кожної станції, яка може підійти на частоту і запитати. Не знаючи наперед хто підійде, змушений був переписувати усіх. А змагань же було не мало. Відтак і зошитів списано не один десяток. А все це – час відірваний від роботи, сім’ї, якогось відпочинку. Але, як кажуть, взявся за гуж, не говори, що не дуж. Та що розповідати. З приводу першої річниці круглих столів радіоаматорів чернігівщини, я звітував в етері 20 грудня 1986 року. Столи вів російською – так тоді прийнято було, на жаль. Ось фрагмент того звіту:
«За истекший год мы подготовили и провели 43 круглых стола. Для радиолюбителей области было в общей сложности передано около 50 часов различной радиолюбительской и радиоспортивной информации. Кроме этого, мы все приняли активное участие в обсуждении положения о первых областных соревнованиях по радиосвязи на КВ, положения о школьных соревнованиях по радиосвязи на УКВ (много лет такие проводились – авт.). Происходил регулярный всеобуч по техническим вопросам конструирования радиоаппаратуры и антенн, обзор журналов. Часть информации выходила за рамки нашей области и представляла интерес для радиолюбителей других областей Украины, Белоруссии и РСФСР о чем свидетельствуют многочисленные обращения к нам непосредственно здесь в эфире и по почте. Особенно «доставали» наблюдатели, но это радует – наша смена. Интересуются, значит будут коротковолновиками.
Приближается очередной отчетно-выборный пленум нашей областной федерации. В связи с этим президиумом ФРС совместно с областным КВ-УКВ комитетом разработана анкета для всех радиолюбителей области, занимающихся коротковолновым спортом. Она уже размножена и в ближайшее время будет разослана на места. Прошу всех вас принять самое активное участие в анкетировании. Предлагайте свои услуги. При критике недостатков, обязательно указывайте конкретные пути их преодоления. Вносите фамилии конкретных людей, способных эти недостатки устранить. И обязательно прошу изложить ваше мнение о проводимых мной круглых столах. О тематике выносимых и обсуждаемых на них вопросов, днях, времени.
При оценке работы президиума областной ФРС (я тогда был ее председателем), прошу обратить внимание, что мы курируем семь видов радиоспорта, культивирующихся в нашей области, и каждый член бюро президиума несет ответственность за один из этих видов. Нашими коротковолновыми и УКВ проблемами занимается КВ-УКВ комитет, который будет весьма благодарен за ваши мнения и предложения, высказанные в его адрес».
Ось такий фрагмент з історії круглих столів радіоаматорів Чернігівщини, які я мав честь створити і зробити регулярними. Які мали популярність і привертали увагу до нашої області аматорів з інших областей. Мені нерідко повідомляли, що чернігівські столи прослуховували в інших областях цілими аудиторіями, писали на магнітофони. Особливо, коли надавались технічні консультації, або протоколи змагань. Що сказати, приємні спогади. Певне столи були варті того.
За роки надбав як прихильників, так і невдоволених. Останніх було мало, майже не було. Але одному чернігівцю, як на мене, то просто спалося погано, що столи ведуться не з обласного центру, а з «якоїсь» Носівки. Листи на мене писав у різні інстанції. І що цікаво, коли столів не було, їх ніхто й не організовував. І Чернігів мовчав. Варто ж було визначити час, набрати аудиторію і зробити зустрічі аматорів регулярними й популярними – з’явились «доброзичливці» з претензіями. Цікаво, що самі не здатні (чи то харизми не мають, чи характеру, чи внутрішньої дисципліни). Проте, коли хтось щось створить – і ми тут. І от навіть через десятки років, так нічого кращого й не створивши, пхаються на наші, ще за колишніх часів створені столи, щоб щось повідомити, а частіш, жбурнути всім пригоршню невдоволення. Створіть своє, назбирайте прихильників та там і жбурляйте. Хоч цілодобово. Але це так, навіяне недавніми подіями. Зазначу лиш, що вести круглі столи, це не тільки марудна праця по підбору і підготовці матеріалів для оприлюднення, а й вміння бути толерантним у спілкуванні, вміння не породжувати підозрілості, запопадливості, компанійщини. Це, якщо хочете, маленьке таке мистецтво.
Регулярне ведення столів проводилось мною десь до 1993-1994 років (ще не розібрав завали документів за ті роки – бо маю їх понад 10 кілограмів). В основному вів їх під кличним знаком UB5RU з приміщення колективки UB4RWW. Бо працюючи з дому (багатоквартирний) не міг уникнути від створення завад для телеглядачів. При потужності до 50 Вт мене не всі добре чули, «сідали» зверху, а коли вмикав 3хГИ-7Б, то починали чути й «бачити» ті, хто не мав би. На колективці ж стояла в лінійному режимі ГУ-81М – вистачало для всієї України, якщо по будням. Я й сьогодні вважаю, що у ведучого столу і в тих, хто підходять з додатковою інформацією, потужність передавача має бути не меншою за 200 Вт. Тоді ніхто нічого не перепитуватиме, а записи на магнітофони (для історії, чи пізнішого використання) відбудуться більш якісними. Дрібниця, але не зайва. Краще чують – більше слухають і більше підходять. Перевірено.
Причиною припинення «моїх» столів стала природна втома, а також нова зайнятість над створеною мною РИКС «Контакт», співробітництвом з редакцією всеукраїнського журналу «РадіоАматор», членом редколегії якого я був від його створення в 1993 році до 2000 року. А ще, я нелегко пережив розпад ФРС України, противником чого я був. Природно, що я не мав бажання вступати до новоствореної ЛРУ, яка задумувалась і ініціювалась у надрах ФРС, а потім «відірвалась» у самостійну структуру. Були і інші причини особистого характеру.
Проте мені дуже приємно, що започатковану мною справу гідно продовжив UR8RF. Я з великою насолодою і задоволенням слухав його круглі столи. Часом мені здавалось, що у наших з ним характерах, певне є щось спільне – служити аматорству і людям, які ним займаються. А ще – загострене відчуття справедливості і непримиренність до радіоаматорського авантюризму. Я це відчував і відчуваю всі роки, знаючи Сашу, школярем, спортсменом, тренером і зрілим керівником обласного аматорства. Чого варте його дбайливе, багаторічне і безкорисливе ведення QSL-бюро… Чіткість, доброзичливість. Як кажуть, на таких світ тримається. У нашому випадку – наш світ, радіоаматорський. Мені було надто приємно зустріти Георгійовича (бо вже в роках, з сивиною) в Соколиному Хуторі. І я просив його продовжити ведення наших столів. Але, водночас, хто ж як не я міг зрозуміти його втому, про яку він мені там сказав, про роками вкрадений у сім’ї ранок суботи.
Але ж, як приємно, що естафету від UR8RF підхопив Анатолій (UX1RX). Добра справа продовжена. Щосуботи його голос збирає всіх до купи. І активність не зменшилась. Проте ведучому і його помічникам завжди треба пам’ятати, що підтриманню високої явки і активної участі дуже сприяє «озброєність» цікавою інформацією. Це святе. Бо якщо буде недостатньо цікавої для загалу інформації, певний час люди, звичайно, будуть підходити за інерцією, за роками виробленою звичкою. А потім все частіше кожний буде перед дилемою: «підходити» до столу, чи зайнятись чимось іншим? Мовляв, все рівно, як завжди, зібрались – розійшлись, тільки час потрачено.
Резерви є. Я би радив шляхом опитування з’ясувати чисельність тих, хто мають доступ до Інтернету і користуються ним, хто регулярно відвідують наш обласний, прилуцький і носівський сайти, інші радіоаматорські ресурси. У мене таке відчуття, що далеко не всі цю можливість мають. Принаймні, я знаю як погано працює мережа у селах – хіба що E-mail подивитись. Тому було би доцільно, перед завершенням чергової суботньої зустрічі (щоб кому не цікаво – бо вже бачили, читали й знають – могли відійти) «тупо» перечитати новини з наших і інших сайтів, цікаві матеріали, статті. А щось, можливо, й обговорити. А то, часом, виглядає так, що сайт ОО ЛРУ і круглий стіл ОО живуть окремо.
Щоб не бути голослівним, один лиш приклад. Скажу відверто, я думав писати про це, чи змовчати. Бо за ведення столів, за цю, повторюсь, невдячну справу, прийнято тільки дякувати. А потім подумав – аби сам не вів, не стояв у їх витоків, їх появи і формування – може й промовчав би. А так – маю право!
Отже, круглий стіл 21 березня 2015 року. Суботнім ранком знехтували 34 аматори і плюс я, 35-й, як мінімум. Збиралися 10 хвилин. А стіл тривав 11 хвилин і 32 секунди. Про зміст мовчу, можна прослухати запис. Як сказав ведучий у кінці, після декількох звернень до «публіки», – «інформації не є». Чи ж не було її насправді? Не тієї, загальної, яку можна добу читати з монітора, а нашої, аматорів чернігівщини? Була. І хай можливо не надто етично говорити про себе, але ніхто ж не сказав…
За дві доби до цього круглого столу на сайті ОВ ЛРУ, сайті «Носівська СЮТ», сайті «Радон» була опублікована моя стаття «А ще на Чернігівщині була школа короткохвильовиків». Пишучи цю статтю, я намагався максимально відтворити події радіоаматорської юності майже усіх нас. Сподівався отримати ваші доповнення, ілюстративний матеріал для майбутньої нашої книги-літопису про аматорську Чернігівщину. Пишучи цю статтю, я сподівався, що її зміст відновить у пам’яті ту дружбу, яка панувала між аматорами області у ті роки, що спонукає всіх нас, сьогоднішніх, зробити висновки про те, що нам нема чого ділити, бо майже всі, хто сьогодні «на слуху» з одного радіоаматорського інкубатора…
Звичайно, я очікував, що на круглому столі ведучим, чи кимсь іншим, буде звернуто увагу присутніх на цей матеріал, буде створена інтрига до його прочитання – я ж його писав для усіх нас. Навіть не згадали. Натомість було жваво обговорено всього лиш ідею (з того ж таки сайту ОВ ЛРУ- значить були на сайті!) про проведення змагання з «полювання на «лисиць», висловлену дуже щирим чоловіком, проте не фахівцем.
Радив би регулярно робити коротенький огляд журналів – дорогі ж бо, ніхто не передплачує. А так, хоч знатимуть, що де опубліковано. Не слід цим нехтувати.
Якщо подавати результати змагань і участі в них радіостанцій нашої області, то треба більш планово. А то, при епізодичності, виходить так, що приміром повідомили, що в IARU HF 2014 радіостанція UR4RWW зайняла шосте місце в Україні, а про те що перед цим, ця ж радіостанція, в YO Contest стала другою в світі, в HELVETIA стала першою в світі – не було повідомлено. Це ж успіхи, про які має знати область? І коли б перед підготовкою столу, було проглянуто всього на всього внутрішньо-обласні аматорські ресурси, зокрема згадувані вище сайти, на яких все це регулярно повідомляється, то інформаційне наповнення столів тільки виграло б.
Хлопці-ведучі – і нинішні, і майбутні! Не прийміть це як повчання, чи, навіть, як зауваження. Це – побажання. Ми всі хочемо, щоб було якнайкраще, як найкорисніше, як найточніше. І не вважайте, що все має готувати ведучий. По великому рахунку, він – модератор столу. Але коли, як іноді трапляється, інформації для круглого столу не буде, то хтось візьме та й прочитає цю статтю в етер – 12 хвилин зайнято! А потім ще хтось іншу… Всі потроху мають готувати столи, а не вважати щось на кшталт: «Хай скажуть спасибі, що я підхожу». Це споживацька позиція.
Відтак, у грудні 2015 року нашим столам виповниться 30 років. А що? Мо-лод-ці! Як доживемо, то й келиха піднімемо! 73!
Додано 21 листопада 2016 року:
Сьогодні, розбираючи старі папери, знайшов цікавий документ. Це список операторів Чернігівщини, які підходили до тодішніх круглих столів. Навіщо? Та щоб операторів «впізнавати» за їх кличними знаками! Комп’ютерів у той час у широкому вжитку ще не було, а тому я склав цей список на цупкому папері і, ведучи запис до круглого столу, почувши кличний знак оператора, відразу називав його по імені. Людині було приємно, що її «впізнають». Звичайно, поступово активних учасників я запам’ятав не тільки за їх кличними знаками, але й за голосами. Але, все рівно, були такі, що підходили не часто і, звичайно, дуже дивувалися, що їх пам’ятають…
«Жирним шрифтом» у списку виділені найактивніші учасники. А ще, якщо й крапка стоїть біля його кличного, то це – постійний «завсідник». На сьогодні кличні знаки змінили свої префікси. Багато хто обрали двозначні суфікси. Але історія має пам’ятати все. Подивиться на 30-річну давнину. Хтось і себе обов’язково знайде, хтось свого старшого товариша, чи знайомого. Багатьох вже нема з нами… Дивіться, згадуйте:
Дуже цікавий і зворотний бік листка. Там список кличних знаків моїх тодішніх друзів по етеру і по спільній роботі в федерації радіоспорту, суддівстві змагань, тренерству молоді. Ось тільки дехто: UB2JWS - Ігор Овчаренко, UB4GWB - Микола Федорович Задорожний, UT4UWX - Валентин Пантелеймонович Гусєв, UB5WN - Карел Фехтел, UB5NM (пізніше - U5NM) - незабутній "Лукич", тобто Дмитро Лукич Троїцький, UY5UV - Генрих Казимірович Сливинський, UA3AF - Николай Валентинович Казанский, UW3AX - Борис Степанов, UY5XE - Жора Чліянц, UT5HP - Толя Кучеренко, UB5UBY - Андрій Лякін, UT5UHW - Микола Веліканов, UT4UW - Марат Садрієв, UB5YD - Володимир Іванович Солошенко, RB5EZ - Толя Стариков, UB5PS - Вітя Абрамов і ще багато-багато інших моїх добрих друзів 30-літньої давнини. |
