Я ще в шкільні роки, маючи вроджену цікавість, познайомився з радіоаматорством. Самостійно виготовив простенький радіоприймач за допомогою якого став приймати радіомовні передачі з Києва. На вулиці, де я жив, цей приймач виявився першим! Разом зі мною слухачами радіопередач стали мої сусідські однолітки. Проте найвище задоволення я відчував, коли навушник приймача брав до рук хтось із дорослих і здивовано казав: «А й правда, щось таки чутно!». Пошуки радіодеталей до наступної задуманої мною конструкції привели і познайомили мене із вже дорослим аматором Михайлом Ляшенком, який на той час самостійно змайстрував так званий ламповий супергетеродин і гучно приймав передачі десятків радіостанцій. Теплими літніми тихими вечорами він виносив цей приймач у двір і музика та незрозумілі мови з нього розносились на сотні метрів – ноги молоді самі прямували до Михайлового двору…

Це знайомство з Михайлом Прокоповичем остаточно зміцнило моє захоплення таємничими радіохвилями, відірвавши мене і від футболу, і від баяну на якому вже досить непогано вмів грати… Дні й ночі я чатував з паяльником над схемами, нерідко засинаючи прямо за столом з міцно затиснутою у руці з неймовірним трудом роздобутою рідкісною радіодеталькою. Проте у юному віці всі мають запас міцності, то ж і мої недосипання ніяк не позначались ні на навчанні в школі, ні на здоров’ї – принаймні, так здавалось. Швидко прочитані мною всі радіокнижки з місцевої бібліотеки спонукали до нових експериментів. Найвражаючим явищем для мене тоді була здатність радіохвиль без дротів поширюватись на великі відстані. І коли перший сконструйований мною короткохвильовий приймач випадково прийняв голоси радіоаматорів з Сибіру, Уралу, Сахаліну – радості не було меж! Тисячі кілометрів! Я чую їх! А як зробити, щоб і вони мене почули? Одним словом, перший дозвіл на виготовлення аматорської радіостанції я отримав у 10-му класі. Так я став радіоаматором. Як виявилося, на все життя.

І от тепер, вирішивши розповісти про радіоаматорство, з’ясував, що хоч і займаюсь я цією справою не одне десятиліття, а побудувати розповідь яка була б цікавою і зрозумілою для інших, а тим більш, яка б була дочитана до кінця, не так вже й просто. Переглянувши книжки, Інтернет відшукав розповіді про радіоаматорство. Але вони якісь не такі. Враження таке, що дорослі розповідають дорослим, а хочуть, щоб це було цікаво і зрозуміло і підліткам, і юнакам і дівчаткам. Перші речення ще якось можна засвоїти, а далі надто швидко все ускладнюється. Щоб зрозуміти написане потрібно вже бути радіоаматором. Тому пишу свою версію для знайомства усіх бажаючих з радіоаматорством.

Різновидів (напрямків) радіоаматорства багато. Найпоширеніший – конструювання та виготовлення різноманітної радіоапаратури в домашніх умовах. Цим захоплюються тисячі людей. Вони самі абсолютно добровільно ставлять собі завдання сконструювати той чи інший пристрій для домашнього або іншого застосування і виготовляють його. Цей процес творчості справжньому аматору-конструктору приносить неабияке задоволення. Щоб мати добрі умови для виконання робіт аматори створюють вдома від маленького куточка з паяльником і з декількома найнеобхіднішими інструментами і приладами до цілих домашніх лабораторій.

Цікаво, що саме в таких домашніх лабораторіях виготовлялись перші приймачі і передавачі, перші телевізори і комп’ютери. А вже потім ці розробки удосконалювались і втілювались в промислове виробництво. Першопрохідцям аматорам часто доводиться розшукувати рідкісні радіодеталі і компоненти, матеріали і вузли з промислових конструкцій, щоб потім все це використати у черговій власноруч виготовленій «диковинці» і здивувати нею друзів і знайомих, подати на відповідну виставку творчості радіоаматорів, зареєструвати як винахід. І хоч останнім часом багато чого можна просто придбати в магазині електроніки чи на радіоринку, радіоаматори-конструктори продовжують придумувати й творити чергові й чергові цікавинки-новинки, живучи насиченим творчим життям.

А ще багато аматорів добровільно опановують азбуку Морзе і використовуючи власно виготовлені чи придбані домашні радіостанції зв’язуються між собою. Цікаво, що такі радіозв’язки можуть відбуватися на величезні відстані – тисячі кілометрів! Радість і задоволення від здійснення цих зв’язків спонукає до нових і нових експериментів з типами передавачів і приймачів сигналів, типами антен, які використовуються для випромінювання і приймання радіохвиль. І все задля одної мети: поліпшити досягнуті показники, побити власні, а якщо вдасться, то й чужі рекорди.

Водночас ті, хто не опанували азбуку Морзе можуть встановлювати такі ж радіозв’язки за допомогою мікрофонів, подібно до зв’язків по скайпу, чи мобільному телефону. Проте у порівнянні з останніми, аматорський радіозв’язок має суттєву і надто інтригуючу відмінність: це вільний і безкоштовний вибір контактів для спілкування, вибір з десятків, чи, навіть, сотень одночасно можливих варіантів. Нарешті, це сотні легких, фактично ні до чого не зобов’язуючих людських спілкувань, подібних до випадкових співбесідників у поїзді, чи літаку.

Увімкнувши приймач і просуваючись по аматорському діапазону можна почути безліч аматорських станцій і з будь якою з них встановити радіозв’язок, тобто провести розмову. Вашим співбесідником (кореспондентом) може виявитись як такий же аматор, що живе на сусідній вулиці, так і такий, що живе в Бразилії, Аргентині, або Чілі. У нас тут день, а там глибока ніч, у нас тут холодна зима, а там жарке літо, ми комфортно сидим у кімнаті, а ваш співбесідник пливе на яхті в найекзотичнішому куточку Землі, або здійснює кругосвітню подорож. Як ось нещодавно це зробили відважні київські яхтсмени і радіоаматори на яхті «Купава». Цікаво? Ще б пак!

А тому сотні тисяч людей дні і ночі добровільно чатують в аматорському етері з власних спонукань, не безпідставно сподіваючись на неймовірно цікавий радіоконтакт. Цьому хобі віддають весь свій вільний час школярі і пенсіонери, фермери і космонавти, відомі співаки і державні діячі. У різний час радіоаматорством були захоплені король Йорданії Хусейн, король Іспанії Хуан Карлос, президент Аргентини Карлос Менем, прем’єр-міністр Індії Раджив Ганді, король Марокко Мулай Хасан, президент Італії Франческо Косіга, президент Болівії Уго Бансера, президент Нікарагуа Анастасіо Сомоса, прем’єр-міністр Малайзії Абдул Рахман, прем’єр-міністр Островів Кука Томас Девіс, принци і принцеси, духовенство. Ну і люди з меншим статусом, такі як сенатор США Баррі Голдуотер, співзасновник Apple Стів Возняк, учасник групи "EAGLES", співавтор знаменитого хіта "Hotel California" Джо Волш, а також десятки космонавтів різних країн, сотні співаків і відомих музикантів. Радіоаматорством з самого дитинства і до нині захоплюється відомий наш футболіст Сергій Ребров, голос якого досить часто можна почути і зв’язатися та побесідувати з ним на будь яку тему. Якщо люди таких станів і рангів своє дозвілля присвячують радіоаматорству, значить дійсно у цьому хобі є неабиякі родзинки! Цікаво? Ще б пак!

А чи, бува, не можна не маючи поки що ні приймача, ні передавача, якось почути цих таємничих радіоаматорів? Як і про що вони говорять? Виявляється можна і без проблем, з власного комп’ютера! А можна навідатись в нашу станцію юних техніків і послухати (і навіть зв’язатися!) з радіоаматорами! На жаль з персонального комп’ютера зв’язатися не вдасться, принаймні без спеціального додаткового обладнання, а послухати, як я вже сказав, можна і доволі успішно!

Єдине до чого слід буде звикнути, це певна специфіка аматорських зв’язків, загалом, як і будь яких радіозв’язків. Ця специфіка полягає у необхідності повторювання кличних знаків радіостанцій (російською – позывных). Без них ніяк не обійтись. Адже в етері працюють сотні тисяч радіостанцій і щоб їх відрізнити одну від іншої саме й потрібен кличний знак. Іншими словами, кличний знак – це ім’я радіостанції. Причому ім’я це унікальне. Ні в кого іншого воно бути не може. Тому відбутися кличними на зразок «Квіточка, Квіточка, я – Ромашка. Відповідай!» тут ніяк не вдасться. По перше, добре зрозумілі нам слова з нашої мови можуть бути абсолютно непридатні ні для розуміння, ні для вимови аматором з якоїсь африканської країни. Та й нам їхні слова теж навряд чи піддадуться…

Тому для універсалізації кличних знаків майже сто років тому було прийнято систему кличного знака у якому була б інформація про країну аматорові якої він належить і її регіон. Таким чином кличні знаки вийшли літерно-цифрові. Літери – латинські. Наприклад кличний знак радіостанції колективного користування нашої СЮТ такий: UR4RWW. У ньому літери UR означають, що ця радіостанція знаходиться на території України, літера R після цифри – що це радіостанція з Чернігівської області, літери WW – що ця радіостанція колективного користування. Але коли в умовах шуму етеру, завад від інших радіостанцій називати такий кличний знак послідовно називаючи літери, що його складають, то навряд чи співбесідник його толком зрозуміє. Відтак всі літери в голосовому варіанті зв’язку називаються спеціальними словами-відповідниками: U – Україна, R – Роман, D – Дмитро, F - Федір і т.д.

Це я так детально розповів про кличні знаки, щоб опинившись на аматорському діапазоні не робились «круглі очі» від почутого, наприклад, «Україна – Роман – Чотири – Роман – Василь – Василь». Це так вимовляється голосом кличний знак радіостанції Носівської СЮТ – UR4RWW. Зрозуміло? Якщо так, то можна й до прослуховування переговорів радіоаматорів приступати. Для цього на вашому ПК має бути встановлена програма JAVA(ТМ) Platform SE binary. У багатьох вона є. Щоб пересвідчитися, що така програма є й на вашому ПК, слід відкрити сайт з аматорськими SDR-приймачами. Якщо в навушниках через дві-чотири хвилини з’явиться характерний шум етеру, а то й відразу аматорські переговори – все ОК. Щоб перейти на такий сайт натисніть сюди. (подивіться друге важливе доповнення у кінці статті). А потім повернетеся, щоб дочитати цю статтю.

Знайомство з виглядом приймача на екрані відбулось? Правда ж, нічого складного? Ці аматорські приймачі мають назву SDR (Software Defined Radio – програмно визначене радіо). SDR добровільно виготовляються радіоаматорами і встановлюються на цілодобову роботу, щоб користувалися інші. Органи керування ними викладаються на сайт. Що, де і як – можна почитати пізніше. Отже пропонований для ознайомлення SDR приймач на екрані вашого ПК (за наявності встановленої програми JAVA) виглядає так:

У ньому кожний із трьох аматорських діапазонів має поздовжню шкалу на якій написано значення частот (як у звичайних приймачах). Щоб обрати ту, чи іншу шкалу (діапазон) потрібно на ній «клацнути» мишкою. Коли потрібна частота відома заздалегідь, то її значення слід ввести цифрами у віконечко Frequency (частота) і приймач автоматично стане на обрану вами частоту. Якщо на одному діапазоні аматорів не виявиться – перейдіть на інший. Наявність працюючих радіостанцій на діапазоні показує так звана панорамна шкала (в народі - водопад), яка знаходиться над цифровою. Темно-синій колір свідчить про відсутність працюючих радіостанцій, а фіолетовий з переходом у білий – про наявність у цьому місці шкали працюючих станцій. Чим колір світліший, тим інтенсивніші сигнали станцій.

Просування по шкалі здійснюється перетягуванням мишкою жовтого символу (на наведеній картинці він знаходиться в районі частоти 7090 кілогерців. Частоту приймання також можна змінювати обертанням коліщатка мишки. Дуже зручно користуватися натисканням курсором на кнопки – чи -- або + чи ++, які знаходяться під віконечком значень частоти (Frequency). Змінювати частоту слід повільно, обираючи прийнятний тембр голосів радіоаматорів. Спершу, можливо, доведеться трохи потренуватися. Приймач також має інші різні регулятори і налаштування з якими можна поступово розібратися методом проб і помилок. Якщо приймач «пробами» вкрай зарегулювали, можна вийти із сайту і знову увійти – всі стандартні налаштування відновляться! Приємного прослуховування!

Коли програми JAVA на вашому ПК не виявиться, про що свідчитиме не повне відкривання сайту з SDR і відповідне повідомлення на екрані, то «взяти» її можна з Інтернету, наприклад з цього сайту. Там її архівна назва – jre_6u16_windows_i586_s.zip. Цей архів потрібно скачати собі в створену папку на С: чи D: – не має значення. Файл скачається архівованим, об’ємом щось біля 13,72 Мб. Через праву кнопку мишки слід «розпакувати» його в цю ж папку, а потім вже розпакований файл, знову ж через праву мишку, «Открыть». Цієї простої операції досить, щоб програма JAVA встановилася (інсталювалася) на ваш ПК. Вона вступить в дію навіть без перезавантаження. Можна відкривати сайти з SDR-приймачами аматорських діапазонів і слухати радіоаматорів!

У процесі спостереження за роботою радіоаматорів безсумнівно з’явиться багато запитань: чому вдень краще чутно аматорів на одних діапазонах, а вечором на інших, де взяти слова відповідники літер, що складають кличні знаки, як опанувати азбуку Морзе і англійську для аматорів? Між іншим, щоб успішно розуміти англомовних аматорів досить вивчити всього близько 200 – 300 слів.

А ще є радіокоди. Наприклад SK – кінець зв’язку, 73 – найкращі побажання, QRZ? – хто мене викликає?, QRM – мені заважають інші радіостанції, QSL – спеціальна картка, яка підтверджує зв’язок. Де взяти списки таких кодів? На радіоаматорських сайтах. Носівчани можуть прийти в нашу СЮТ. Згодом настане розуміння, що слухати підмосковний етер, як у випадку з рекомендованим тут приймачем, це зовсім не те, що послухати домашній, носівський. А де взяти приймач? Поки ж що, цікавих вам подорожей на аматорських радіохвилях!

Стаття писалася давно. Останнім часом WEB-приймач, на який було посилання в оригіналі статті, став не доступним. А тому з 1 січня 2018 року посилання стало не актуальним і було замінено на інший WEB-приймач, який знаходиться у Голландії. У нього трохи інший інтерфейс. Керування дуже схоже з описаним вище. Найпростіше знайти переговори радіоаматорів у денний час на частотах від 7060 до 7200 кГц. Необхідно тільки вводити бажані частоти. Всі інші органи керування - "за змовчуванням". Успішного прослуховування!