– Слава Україні!
Зачарованими Львовом повернулись 25 освітян нашого району. Дводенну поїздку до міста Лева організувала Носівська районна профспілкова організація працівників освіти.
План другого дня екскурсії кожний турист визначав собі сам. Проте більшість носівчан відвідали Личаківське кладовище, замовляли одногодинні маршрути спеціальними екскурсійними безрейковими "паровозиками" та кінними екіпажами, чи просто з насолодою бродили цілком європейським центром міста.
Відчайдухи скористались можливістю насолодитись стравами в шалено популярному в місті кафе «Криївка», щоб потрапити до котрого потрібно було вистояти в черзі. Зате про найекзотичнішу «криївську» страву під назвою «Півметра ковбаси» та куліш «Пантелеймонова сокира» з узваром носівчани певне ще довго розповідатимуть своїм знайомим! Принагідно майже всі наші туристи запасалися грудочками і грудками прославлених львівських шоколадів.
Найглибші враження від поїздки? Чистота і охайність міста. Гідність, самоповага і повага до інших. Ввічливість правоохоронців. Зусібіч чарівна, навіть у чомусь вишукана українська мова. Так як наш другий день перебування у Львові припав на неділю, ми стали свідками сімейних походів львів’ян до церков. Зворушливо бачити цю поважну і гідну ходу дідусів, бабусь, тат і мам з дітьми і онуками. Неквапливе спілкування усіх чотирьох поколінь про життя і звичаї, традиції сім’ї і народу – де ще знайти таку нагоду? А тому навіть молоді люди з нашої групи звернули увагу, що в принципі у вщерть переповненому молоддю центрі нічного міста (з суботи на неділю) було неможливо почути лайку, чи матюк. Бо ж гріх! Бо нема й ніколи не було матюків у незросійщеній українській мові! Львівська молодь веселиться (грають, співають, спілкуються між собою і п’ють напої) не смітячи. Який контраст з Носівкою! Та й з нашою місцевістю загалом.
Можна тільки пожалкувати, що нині суспільство наше орієнтують на донецькі, а не львівські стандарти…
Пропоную декілька фотосвітлин про наше перебування у Львові:
(друзі, не забувайте, що Інтернет суттєво обмежує якість фотосвітлин)
Це наша група
Увійшовши до першого ж львівського автобуса не можна було не побачити цю табличку. Ви в Носівці, чи, навіть у Києві, бачили таке? То ж бо...
Наш незабутній гід - пан Юрко (була би не зайвою його реєстрація на нашому сайті)
Дощ - то добра ознака!
Нелегка дорога на Замкову Гору. Здолали усі!
Довгоочікуваний "відпочинок" на внутрішніх східцях Львівської Опери
Перепочивали не довго: знову на 64 метри вгору - огляд міста з вежі міської Ратуші
У Львові знімали і знімають багато фільмів. Саме ось тут плигав Михаіл Боярський на віз із соломою для фільму "Д'Артаньян і три мушкетери"
Площа Ринок. Приємно купити смоктунці у такої панночки
Площа Ринок. Тут, біля міської ради, нас чекали екскурсійні "паровозики"
А вуличні музики грали повстанських пісень
Кафе "Криївка": півметра ковбаси, куліш від Пантелеймона, узвар... Металевий посуд, автоматники на вході - все надто серйозно.
Львів’яни переконують, що тільки після півметра смачної української ковбаси без сої і іншого сміття приходить чітке усвідомлення, що по комусь таки треба стріляти…
Львів захищає рідну мову. Ви бачили подібні білборди в стольному Києві?
Личаківське кладовище. Вічна пам'ять Володимиру Івасюку. Сущі, ше довго співатимуть написаних ним українських пісень.
На Львів опускається вечір нашого другого дня перебування там
Нічний львівський вокзал. Поїзд до Києва о 22:18. Кінець казці.
| 
